КОКАИН Перу Михайловка

Тут раз, и заходит такой мужик, на вид лет тридцати, с косой пригорюнился. Подходит и говорит: "Кароч, пацаны, вафла у меня стынет, а закладки кончились. Хочу кирпичик хардкора почеканить". Я сразу почувствовал, что это не тот дядька, который поспорит за баранку с шоколадным молоком. Нет, это был мудак, реально хотел навалять нам всех по губам, чтобы мы висели на крюках. Но мы-то не простые пацаны, мы крепкие гопы, с нами не так-то просто урваться на бабло. Ну, и я ему так, чтоб посигналил всех - "Мужик, если ты на голову не кусаешь, то давай сюда деньжат!"

Он, конечно, поперхнулся, но не захотел отступать. Положил пачку с деньгами на стол и сказал: "Вот, держи, клад прямиком из Тихуаны, самое доброе гавно. Не подводи, приятель". Мы глянули друг на друга и решили, что такие шмотки не отпускаются. Сразу поняли, что дельцу чудится. Ну, поймал я его за шкирку, нахлобучил и сказал: "А ты, дружок-пирожок, куда делись мои бады? Я же знаю, что ты мне бодяжишь и травишь мозги". А он такой: "Не художник, я всё чист-прекрасен!"

Ну, я его таким пареньком не посчитал и решил позвонить нашему ранговому, который разбирается в таких делах. Набрал номер, и, отдавшись в руки автомата, с кровавыми ладонями, сказал: "Алё, Стас, братан, срочно собирай свою шайку, мне тут великан наехал на мою закладку!" Стас пришел через полчаса, в полной боевой раскраске, с читинской кепкой, и сказал: "Слышь, брат, вон с этой тварью надо сделать шанить. Давай наркоту, я его сразу сниму с ломок!"

Мы подняли его на руки и понесли в подвал, где все гопы у нас обитают. Там на столе стояла рассыпчатая кока, как кирпичики играют в домики. Я взял щипчики, закрутил такую дозу, что бы ой как крутануло. Ух, аж перед глазами засверкнули огники, как на сцене крутого рэпера. А Стас тем временем изловчился с прикопом и смачно затянул. Гляжу на него, а у парня глаза полны жизни, словно он только что выиграл миллион долларов на шару.

А потом мы сидим и просто нагло бездельничаем. А надо было весь день затачивать ножи, чтоб наш братан покупался на хардкор. А мы от чего? От закладки наших судеб. Бездельничали так, что даже гуси гулять не хотели. Весь двор у нас был в тумане, словно мы жили в сериале про волшебников. Каждый шаг - туман, каждый вздох - нереальность. Красота была, короче, ради которой не пожалеешь ни гроша, если только было бы еще около 9 таблеток "екстази".

Ну, и так мы бездельничаем целую неделю. Каждый день по новой закладка, каждый день по новому счастью. Хотя, нужно сказать, что у Стаса начались проблемы с ушами. Он уже не только шанит с ушами, но и слышит, как даже комар пронзает мою соседку. Видимо, у него эффект усилился. Говорят, он даже видит звуки. Я ему сказал, что это уже не кекс, а суровый звуковой хардкор.

Но вот однажды моя мамаша накинулась на меня и стала реветь, мол, я ничего не делаю, только налетел на эту последнюю закладку. Как же я ей сказал, что это для меня не просто закладка, а способ уйти из этой гребаной жизни, хоть на секунду. Потом, конечно, мне стало противно, как я относился к ней. И я решил сделать что-то в своей жизни.

В итоге, я стал бросать эту зависимость, трудился на стройке, погружался в работу, и, о чудо, снялся с ломок. Затем я пошел в университет, где стал учиться на компьютерного жука. Вспоминая те дни, как мы купили кокаин и нагло бездельничали, понимаю, что важно найти свою цель и идти к ней, несмотря на все угрозы и препятствия на пути. Опыт такой, что даже себе страшно уверить, что все было настолько безумным, но это ВЕЗЕНИЕ!

Отже, страшний наркоман, я, вирішив віддатися всій справі цього світу - натуральному кокаїну. Все почалось тим, що колега із роботи розповів мені про закладки, де можна придбати якісну річ. Біла кристалічна речовина, про яку всі так багато говорять - це була моя наступна мета.

Одного сонячного дня я знайшов контакт на пацана, який займався розподілом закладок. Він вже зарання знаходився в стані плющиту, а я йому тільки допоміг. Він вивів мене на притон, де ми домовились про угоду. Мене перетинало від хвилювання, проте я був рішучим - кокаїн мав стати моїм відрою щастя.

Зустрічалися ми в темному переулочку, серед шумного міського таракана. Я знав, що ризикую, але дурний горішок як завжди перемагав у раціональному мисленні. Я видивлявся на всі боки, стараючись не привертати зайву увагу, коли раптом, я побачив його - мого нового дилера. Він був не старший за 20 років, з кепкою на голові і шортах, які здавались мені незручними в цій погожій погоді.

Потиснувши один одному руки, ми швидко здійснили обмін - кеш проти пакетика з тим дивовижним білим порошком. Мені не хватало слів, аби описати своє щастя. Я вже думав, що кокаїн - це просто міф, але тепер я мав його в своїх руках.

Повернувшись додому, я вирішив не марнувати часу і заліз в онлайн-пошук, щоб знайти виставку картин у нашому місті. Шукаючи, я натрапив на подію, яка мене зацікавила - виставка сучасного мистецтва з усіх куточків світу. Я ось так подумав: чому б не залізти на цю виставку на плющиті, щоб отримати незабутні враження?

Вечір наближався, і я вже підготувався до свого заходу. Позбувшись всіх речей, що могли сповідати мої таємниці, я направився до центру, де проходила виставка. Вхід на неї виявився крутим - маса художників, фотографів та модних пацанів і сучок. Там швальні шматки мистецтва були представлені на публічний огляд, я любив кожен миттєвість у цьому помешканні.

Зашовши у зал, я повний заглибився у справу. Мої очі впилися на одну картину, яка змусила мене затриматися. Фарби на полотні гріли мою душу і розсіяли тінь наркотичного опьяніння. Я все випивав кожен крок митця, він був такий гений! Він зміг передати неймовірні почуття через холодний фарби, і це плющило мене до глузду.

На виставці царила особлива атмосфера, наповнена розумом і смаком. Я був самим центром уваги, бо шевелився як під впливом кокаїну. Усі розмови про мистецтво, стилі та тенденції були шаленими наркоманськими запасами, які впивалися партіями дагги. Ми просто залізли на хвилю таланту і чарування.

Минув тривалий час, але я все ще перебував у своєму кокаїновому екстазі. Мій розум заповнився дивовижними образами, що залишилися в моїй пам'яті назавжди. Було два слова, які описували мої враження - зашло і шмалить! Виставка показала мені світ, про який я давно мріяв, де кожен фарбує свої мрії на полотні життя.

Мой дилер і видал мені найкращу закладку в моєму житті. Вона відкрила для мене нові горизонти, де культура, мистецтво і наркотики переплітаються в одному танці. Брешу, який наркоман хотів би кутити? А я вже не міг припинити. На виході з виставки, я зустрів свого кума - бідолашного лоха, який повірив в ту ж свиню, що й я. Він також вдався на цю виставку і не знав, що його вже чекає. Я розповів йому про свої враження та показав йому свої закладки - виявився він не менш здивований.

Ми з ним втратили рахунок годинам, що стояли біля виставки. Задоволений своїм вечором, ми вирішили закінчити його вже на природі. Друзі, дізнайтесь на свою свою шию - кутити з наркоманом на вулиці під яскравою зірками неймовірний досвід!

Так закінчився мій день, повний пригод і вражень. Я купив закладки і відвідав виставку, але, поки що, моє життя затоплене натуральними ейфоріями і бездумними кутками. Хочете підсумувати все це свято? Це я запрошую вас в світ майбутніх переживань!